ЄВГЕН ЖОВТЯК: “Більшість жителів Київщини поділяє наші погляди,але поки що голосує за олігархів“.

Євген Дмитрович у червні цього року Вас обрали головою Київської обласної організації політичної партії “За Україну!”. Чи буде ваша партія брати участь у місцевих виборах на Київщині у жовтні?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Мушу сказати, що недавно прийнятий Верховною Радою України і підписаний Президентом України Закон про місцеві вибори придуманий виключно для того, щоб усунути від виборчого процесу саме такі партії, як партія “За Україну!”. Після прийняття цього закону наша партія була штучно усунута від підготовки до виборів у 27 з 37 районів і міст обласного значення. Поправками до Закону від 30 серпня 2010 р. ця дискримінаційна норма із Закону вилучена. Але за час, що залишився, до виборів підготуватися належним чином вже неможливо. Такі шахрайські дії правлячої коаліції зробили їм (Партії Регіонів, Компартії, Народній партії України) суттєві стартові переваги на виборах. Та не дивлячись на нерівні умови щодо участі у виборчому процесі, наша партія все ж візьме участь у цих виборах.

Як Ви оцінюєте шанси партії “За Україну!” на місцевих виборах на Київщині?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Я переконаний, що більшість жителів Київщини поділяє наші погляди і підтримує ту життєву позицію, яку займають члени нашої партії в усіх принципових питаннях, які стосуються життя України, Київщини, районів, міст і сіл нашої області. Тому я переконаний, що партія “За Україну!” в перспективі матиме переконливу більшість в усіх місцевих радах Київщини.

Що ж стосується конкретних виборів 31 жовтня 2010 року, то ми як новостворена партія, на жаль, не встигнемо донести нашу програму до всіх виборців Київщини, а також, в силу недемократичних положень виборчого закону, не матимемо достатнього представництва у виборчих комісіях, щоб гарантувати, що наші голоси не будуть вкрадені владною коаліцією (партія регіонів, комуністи, блок Литвина) при підрахунку голосів. Адже, згідно з цим виборчим законом, ці три сили матимуть більшість в усіх територіальних виборчих комісіях.

Єдина мета таких нововведень виборчого закону – створення сприятливих умов для фальсифікацій при підрахунку голосів на користь правлячої коаліції.

Чому Ви кажете, що не встигнете донести програму партії до виборців?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Річ у тому, що партія “За Україну!” принципово відрізняється від інших зареєстрованих в Україні партій тим, що є об’єднанням людей, які сповідують певні політичні погляди на те, якою має бути наша держава, як має розвиватися місцеве самоврядування, як мають розвиватися регіони, в тому числі і Київщина.

Ми не “проект” якогось олігарха чи кримінального клану, які пограбували Україну і через свої кишенькові партії ведуть боротьбу за владу, щоб продовжувати грабіж. Ми об’єднання однодумців, які переймаються горем і стражданнями наших людей. І ми знаємо, як зробити життя українців кращим. У цьому наша сила, яка гарантує перемогу у майбутньому.

Але сьогодні в Україні панують виборчі технології олігархічних кланів, які вкладають мільярди у свою рекламу, яка з них, рейдерів, рекетирів і убивць, раз на п’ять років робить білих і пухнастих “меценатів”.

Та все ж партія “За Україну!” візьме участь у цих виборах, щоб запропонувати виборцям кращу долю, ніж життя під регіонально-бютівською коаліцією.

Чому Ви кажете про регіонально-бютівську коаліцію, адже Партія регіонів при владі, а БЮТ в опозиції?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Теоретично, десь у партійних газетах і в головах непоінформованих виборців “Батьківщина” і БЮТ, можливо, і в опозиції, але тільки не у владі на території Київської області! Нагадаю, що на виборах 2006 року БЮТ отримав більшість у Київській обласній раді, а також більшості районних та міських рад Київщини. Особливістю того списку БЮТ, за який так запально агітувала сама Юлія Володимирівна, було те, що він лише на третину складався із людей, яких умовно можна назвати ідейними БЮТівцями (членами партії “Батьківщина”) . На дві ж третини до цього списку за гроші були включені “бізнесмени” з явними кримінальними схильностями. За чотири роки, що минули відтоді, ця БЮТівська більшість у тісній співпраці з тодішнім губернатором В. Ульянченко розтягнули по приватних кишенях майже всю землю, ліси, майно та бюджет територіальної громади Київщини.

Всі чотири роки губернатор В. Ульянченко і БЮТівська більшість демонстрували повне взаєморозуміння, не дивлячись на відверту ворожнечу між В. Ющенком і Ю. Тимошенко.

Ця “плідна” співпраця призвела до закономірного результату – за чотири роки Київщина опустилася з 1-го на 22-ге місце серед областей України за показниками соціально-економічного розвитку!

Але, як тільки за результатами президентських виборів до керівництва Київщиною прийшов губернатор-регіонал, більшість БЮТівської фракції невідкладно утворила нову регіонально-БЮТівську більшість з тією ж метою, що і попередня чисто-БЮТівська більшість – безкоштовне (для бюджету) переведення землі, лісів і майна територіальної громади Київщини та бюджетних коштів у приватні кишені.

Але ж Юлія Володимирівна заявила про “нещадне оновлення” партійних кадрів…

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Це “оновлення” має доволі специфічний присмак – Ю. Тимошенко виганяє із партії тих, хто більше 10 років підтримував її. Натомість перевага при “оновленні” віддається “грошовим мішкам”.

А хіба список партії Регіонів буде кращий?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Він буде таким самим. Адже “партії” Регіонів і “Батьківщина” (БЮТ) – сіамські близнюки, які один без одного не можуть ступити й кроку – коли один з них отримує владу, інший імітує опозицію. На 90% списки і однієї, і іншої “політсили” будуть складатися з “бізнес-партнерів”. Якщо власника якоїсь “фірми” ви побачите у списку Регіонів, шукайте його співвласника, виконавчого директора або родича у списку “Батьківщини”.

Великі “фірми” намагатимуться провести до обласної ради у списках різних партій більше половини депутатів. Звісно, тут не йдеться про легальний бізнес. Але якщо “бізнесмен” – відомий в якомусь регіоні рейдер, рекетир, горілчаний магнат і “експортер” повітря, чому б не спробувати? Адже за “експорт” повітря він отримав з Державного Бюджету України сотні мільйонів гривень незаконного “відшкодування податку на додану вартість”. Партійні списки коштують менше.

А яка ситуація у містах, адже там, особливо у містах обласного значення, вплив губернатора дещо менший?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Якби насправді ці люди (депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови) думали про інтереси територіальної громади, яка їх обирала, то жоден губернатор не зміг би їм перешкодити працювати на благо людей. На жаль, коли всі прохідні місця в партійних списках “рейтингових” партій і блоків на виборах 2006 року були продані тим, хто був готовий заплатити більше, ми й отримали не ради, а фактично організовані злочинні угрупування. Сьогодні ж, напередодні чергових місцевих виборів, криміналітет з грішми знову зайняв чергу до партійних босів “рейтингових” партій. І ті знову їм не зможуть відмовити, адже це і є справжньою метою їхньої партійної активності. Різниця лише у тому, що місць у списках менше, ніж представників криміналітету, які “хочуть послужити народу”. Декому з них вдасться купивши лише висунення від партії на мажоритарку замість “теплого місця” у прохідній частині партійного списку. Тому перед виборами ми побачимо сплеск “благодійної” активності кандидатів-мажоритарників не лише у вигляді безкоштовних продуктових наборів, але й у вигляді відремонтованих під’їздів та дахів будинків, тротуарів, скверів, дитячих майданчиків…

А що в цьому поганого? Хай собі ремонтують. Хоч частину вкраденого повернуть громаді.

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Це лише на перший погляд виглядає як благодійність. Насправді ще не було жодного випадку, щоб кандидат, який “потратився” під час виборів на “благодійність”, ставши депутатом, не “повісив” ці витрати на бюджет міста, району, області чи держави. В залежності від ради, до якої він балотувався. Але кошториси цих витрат в десятки разів перевищують реальну собівартість зробленого. Отже, насправді ці кандидати не витрачаються на виборчу кампанію, а заробляють на ній. Їхня сьогоднішня “благодійність” обернеться невідремонтованими дорогами, тепломережами, під’їздами, дахами, дитячими майданчиками у наступні 5 років їх депутатства.

Тому значно дешевше для громади обрати собі чесних депутатів з-поміж людей з доброю репутацією, ніж голосувати за рейдерів і рекетирів, які раптом стали “благодійниками”. Якщо більшість у радах отримають чесні кандидати – лише за рахунок того, що вони не дадуть розкрадати бюджет, всі дороги, будинки , дахи, дитячі майданчики будуть відремонтовані. Така можливість є як у бюджету Київської області, так і в бюджетах більшості міст і сіл Київщини. Потрібна лише одна умова – перестати красти.

Але ж усі посадовці в один голос твердять, що коштів у бюджетах ні на що не вистачає…

ЄВГЕН ЖОВТЯК: А я й кажу, щоб коштів вистачало, треба перестати красти. А оскільки сьогоднішня влада є владою клептоманів, вони не зможуть перестати красти (ред.: клептоманія – психічне захворювання. Хворі на клептоманію отримують задоволення від заволодіння чужим майном. Для клептоманів важлива не кількість “здобутого” чужого майна, а те, щоб цей процес “здобування” не переривався).

Кошти ж насправді у буквальному сенсі лежать під ногами. Як приклад наведу те, що робилося мною як головою Київської обласної державної адміністрації, для наповнення обласного бюджету у 2005 – 2006 роках. Саме ці заходи призвели до того, що Київська область, яка за підсумками 2004 року була на 9 місці серед областей України за показниками соціально-економічного розвитку, у березні 2006 року вже була на 1 місці (за 14 місяців моєї роботи на посаді голови Київської обласної державної адміністрації!). Нагадаю, що за 4 роки після мого звільнення область скотилася на 22 місце!

За рахунок чого нам вдалося за рік так кардинально змінити ситуацію, що область із “середнячків” перемістилася на перше місце? Насамперед, ми проаналізували витрати, і з’ясували, що товари, роботи, послуги за бюджетні гроші закуповувались за суттєво завищеними цінами. Якщо за ті ж гроші закупити для лікарень більше ліків і проконтролювати, щоб вони потрапили до хворих, це не може не вплинути на показники охорони здоров’я, за якими Кабмін порівнює області.

Є дуже багато способів, як збільшити доходи міського, районного чи обласного бюджету. Деякі з них потребують значних зусиль і часу. А деякі лише однієї умови – щоб депутатська більшість рад, мери і голови державних адміністрацій не були клептоманами. Сьогодні у комунальній чи державній власності практично не залишилося землі. Особливо у районах і містах, що межують з Києвом. На багатьох ділянках уже зведені супермаркети, розважальні комплекси, склади і навіть виробничі підприємства. Але якщо ви поцікавитесь, чи отримали ці підприємства землю напряму від держави або міської (сільської) ради, то у більшості випадків з’ясується, що між владою і бізнесом був посередник. Як правило, земля виділялася не тим, хто мав гроші і бажання щось збудувати, а ”фірмі”, що зареєстрована на підставних осіб ( студентів, що за сто гривень дали ”покористуватися” своїм паспортом, бомжів, а то й померлих осіб). Коли я кажу про продаж з аукціонів землі, я маю на увазі землю під будівництво. Земля сільгоспризначення – тема іншої дискусії. Ввесь реальний бізнес, якому земля потрібна була для будівництва, влада поставила в умови, коли ні отримати у користування, ні придбати у власність від держави чи територіальної громади землю неможливо. Зате можна купити підставну фірму із землею! За ринковою ціною! То чому влада не хоче за цією ж ціною продавати з аукціонів землю справжнім підприємствам? А гроші спрямовувати до бюджету. І будувати дороги, тротуари, соціальне житло, реально забезпечувати безоплатну охорону здоров’я, освіту. Єдине пояснення цього явища – у владі на всіх рівнях і місцевому самоврядуванні бал правлять корупціонери. Адже Земельний Кодекс передбачає два способи переходу землі із державної (комунальної) власності у приватну – або продаж через земельний аукціон земельної ділянки з конкретним цільовим призначенням (будівництво заводу, супермаркету, аквапарку і т.п.), що визначене Генеральним планом розвитку міста, району, області, тому, хто заплатить до відповідного бюджету найвищу ціну , або виділення в довгострокову оренду з подальшим викупом за смішною ”оціночною” вартістю. Сьогоднішнім мерам, головам адміністрацій і депутатським більшостям до вподоби другий спосіб. Єдиний в Україні земельний аукціон, що коли-небудь був проведений районною чи обласною адміністрацією був проведений у грудні 2005 року, коли я очолював Київську ОДА. Ми готували до аукціонів землю, що була незаконно виділена попередньою адміністрацією, і поверталася нами у державну власність. Загалом це було понад 12 тисяч гектарів землі. Ринкова вартість цієї землі на той час перевищувала 20 мільярдів доларів. Сума більша, ніж позичила у Міжнародного Валютного Фонду у минулому році Ю. Тимошенко та домовився позичити у цьому році В. Янукович. Різниця в тому, що позики МВФ доведеться повертати з відсотками, а ці гроші лежали ”під ногами”.

Але вони “пролежали” недовго – сьогодні область залишилася практично без землі. Так ”попрацювали” БЮТівська більшість облради та губернатор В. Ульянченко. Наслідок їхньої роботи – 22 місце області і відсутність перспективи для розвитку. Якби ж ця земля (12 тисяч гектарів!) була виставлена на аукціони, а не віддана ”потрібним людям” ”за так”, область могла за ці гроші збудувати не лише нову кільцеву дорогу, але й здійснити всі життєво необхідні будівництва, такі, як кардіохірургічний центр, через відсутність якого в області помирають люди, яких можна було б не лише врятувати, але й повернути до активного життя. Я навів приклад лише із землею, щодо якої рішення продати чи ”віддати безкоштовно” залежало від губернатора і БЮТівської більшості в облраді. А тисячі гектарів, що віддані ”за красиві очі” БЮТівськими більшостями райрад та головами райдержадміністрацій! А сотні гектарів, що пішли ”наліво” в таких містах, як Ірпінь, Васильків та більшості міст і сіл, що розташовані поблизу столиці! Внаслідок того, що замість проведення земельних аукціонів землю роздавали безкоштовно, місцеві бюджети розвитку Київщини в сумі втратили близько трильйона гривень (сто мільярдів євро). Якби ці гроші надійшли до бюджетів і були з розумом витрачені, ми б не впізнали своєї області, наших міст і сіл! А так ці гроші потрапили до кишень і на закордонні рахунки мародерів, що пройшли до влади у списках ”білих і пухнастих”.

За матеріалами - персонального сайту Жовтяка Євгена Дмитровича.