четвер, 9 грудня 2010 р.

Азаров переконаний, що Україна подолає кризу завдяки розвитку порноіндустрії?

Днями в ефірі одного із телеканалів Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що Україна буде створювати свою “Силіконову долину” (англ. Silicone Valley). Таке словосполучення очевидно означає якусь долину, пов’язану з виробництвом чи використанням силікону. Воно доволі рідко вживається в англійській мові, але якщо проявити певну наполегливість, то можна знайти кілька його застосувань. Ось як пояснює це словосполучення словник із сайту www.urbandictionary.com (http://www.urbandictionary.com/define.php?term=silicone%20valley) : the area between two breast implants, тобто, зона між двома імплантатами грудей. Та справа в тому, що операції з імплантації грудей на заході стали звичними і їх роблять скрізь. Так само важко уявити, що економіку України зможе “витягнути” виготовлення і експорт силіконових імплантантів, якими б “просунутими” вони не були.

Подальші пошуки в Інтернеті приводять нас до статті у Вікіпедії про долину Сан-Фернандо, що лежить на північ від Лос-Анжелеса. Як стверджується у статті, у 70-х роках минулого століття у цій долині утворилась багатомільярдна порноіндустрія, через що долину також почали називаюти «Porn Valley», «San Pornando Valley», або «Silicone Valley», через силіконові принади порнозірок (http://en.wikipedia.org/wiki/San_Fernando_Valley : ”The Valley became the pioneering region for producing adult films in the 1970s and since then has been home to a multi-billion dollar pornography industry, earning the monikers «Porn Valley», «San Pornando Valley», or «Silicone Valley»—a play on Silicon Valley with silicone breast implants. The leading trade paper for the industry, AVN Magazine, is based in the Northwest Valley, as are a majority of the nation’s adult video and magazine distributors.[citation needed] According to the HBO series Porn Valley, nearly 90% of all legally distributed pornographic films made in the United States are either filmed in or produced by studios based in the San Fernando Valley.[citation needed] Most studios are based in Chatsworth, Van Nuys, and Canoga Park.[citation needed] Even many porn sites based in the United States have servers here in the Valley”).

Як видно із процитованого абзацу, спершу (після другої світової війни) у США все таки з’явилася Кремнієва долина (англ. Silicon Valley) у Каліфорнії біля Сан-Франциско, де в околицях Стенфордського університету зосередились компанії, що розвивали високі технології. Свою ж теперішню назву Кремнієва долина отримала 11 січня 1971 року у статті журналіста Дона Гефлера. Назва походить від кремнію як напівпровідника, що застосовувався у виробництві мікропроцесорів. Коли ж у 70-х роках минулого століття поряд з Лос-Анжелесом у тій же Каліфорнії почала розвиватися порноіндустрія, меткі журналісти назвали долину, де ця індустрія зосередилася “Силіконовою долиною” (англ. Silicone Valley), через те, що основним матеріалом для збільшення принад ”порнозірок” слугували силіконові імплантанти.

В аглійській мові є очевидною гра слів – “silicon (кремній)” і “silicone (силікон)”. Але настільки ж очевидно, що в українській мові такої гри слів немає і називати кремній силіконом є вершиною невігластва. До речі, аналогічна ситуація з російською мовою. До честі російського Президента Д. Медвєдєва, після відвідин Кремнієвої долини ( Silicon Valley) у червні 2010 року на сайті російського президента зникло згадування про “Силіконову долину” (англ. Silicone Valley) і навіть пошук на сайті Президента Росії ”Силиконовой долины” знаходить новини про долину “Кремневую” (http://www.kremlin.ru/news/8160).

Отже, говорячи про порятунок української економіки Азаров вирішив, що порятунок у легалізації і розвитку порноіндустрії. В усякому разі такий висновок може зробити будь-який іноземець, який почує його твердження про намір створити в Україні “Силіконову долину”. А українці знають, що доктор геолого-мінералогічних наук М. Азаров, на відміну від Віце-премєр-міністра України з питань економіки, вочевидь розуміє різницю між кремнієм та силіконом. Тому є загроза, що влада все-таки хоче розвивати в Україні не високі технології, а порноіндустрію.

Залишається лише чекати на уточнення позиції Прем’єр-міністра України та сподіватися, що амереканці і нашим урядовцям на прохання показати Силіконову долину все таки продемонструють долину Кремнієву, а це, у свою чергу, змінить плани уряду.

Персональний сайт Жовтяка Євгена Дмитровича

понеділок, 18 жовтня 2010 р.

Виборча програма кандидата на посаду Ірпінського міського голови ЖОВТЯКА ЄВГЕНА ДМИТРОВИЧА.



ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, ПАТРІОТИЗМ, ПОРЯДНІСТЬ


ЖОВТЯК Євген Дмитрович

Депутат Київської обласної ради. Засновник Центру підтримки бюджетних реформ.

Аспірант Національної Академії державного управління при Президентові України.

Тема дисертаційного дослідженняна здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління : «Бюджетно-фінансові механізми здійснення адміністративно-територіальної реформи в Україні».

Голова Київської обласної організації партії «За Україну!».

Вік: 49 років

Освіта: інженер-механік, юрист, економіст, магістр державного управління.

Досвід: інженер-конструктор, майстер, інженер-економіст, начальник планово- економічного відділу, завідувач сектором Києво-Святошинської райдержадміністрації, головний спеціаліст відділу Кабінету міністрів України, народний депутат України ІІ, ІІІ, ІV скликань від Ірпінського та Києво-Святошинського виборчого округу, голова підкомітету з питань податкової політики Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, голова Київської обласної державної адміністрації.

Сімейний стан: одружений, батько трьох дітей (Лідія, Велислав, Всеволод).



Результат господарювання попередніх міських голів – непридатна для пиття «питна вода», проблеми з обігрівом помешкань та із каналізацією, занедбане комунальне господарство, розбиті дороги, темні вулиці і під’їзди, засмічене місто і ліс, аварійний стан житлового фонду, зруйновані санаторії, будинки відпочинку, піонерські табори, розкрадена земля, заморожена квартирна черга, «відсутність» землі для індивідуального будівництва корінним жителям Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського, розгул злочинності і наркоторгівлі. Як наслідок – 47 місце Ірпеня серед 55 міст України!

Ірпінь – мабуть єдине місто в світі, в яке з якого б боку ви не в’’їжджали, ви не побачите дорожнього знака, який вказує, що ви в’їхали в МІСТО! Що це, як не наочне підтвердження того, що у місті немає і не було господаря!

Разом з вами ми зробимо так, щоб місто обласного значення ІРПІНЬ (Ірпінь, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське) увійшло до першої десятки найкращих для проживання, виробництва, ведення бізнесу, роботи, навчання, оздоровлення і відпочинку міст України!

Я вмію це робити – у 2006 році за 15 місяців моєї роботи головою Київської обласної державної адміністрації Київщина піднялася з 9-го на 1-ше місце серед 25-и областей України за показниками соціально-економічного розвитку!

ВСІ ПРОБЛЕМИ ІРПЕНЯ (Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського) МОЖНА ВИРІШИТИ ЗА 4 – 5 РОКІВ!
ПОТРІБНА ЛИШЕ ВІДПОВІДАЛЬНА ВЛАДА І ПІДТРИМКА ГРОМАДИ!

І. Мої найперші кроки на посаді Ірпінського міського голови:

- в кабінеті міського голови та залах засідань міськвиконкому будуть встановлені Веб-камери з трансляцією в Інтернеті в режимі он-лайн всього, що там відбувається. Кожна моя робоча хвилина буде присвячена місту і його жителям. І кожний бажаючий в будь-яку хвилину зможе побачити і почути, чим займається міський голова та міськвиконком;

- буде зупинено незаконне будівництво і несанкціоноване вирубування дерев;

- буде здійснено перехід від хаотичної забудови міста до забудови на основі найсучасніших містобудівних підходів;

- буде розроблено Генеральний план міста, який після широкого громадського обговорення буде схвалення на загальноміському референдумі;

- для збереження лісового фонду в Ірпені, Ворзелі, Гостомелі і Коцюбинському будуть створені заповідники і заказники місцевого значення;

- буде зініційовано повернення до комунальної власності міста незаконно розданих земель і майна;

- буле припинено практику «безкоштовної» роздачі земель під комерційне використання. Лише земельні аукціони з продажу земельних ділянок комерційного призначення зроблять багатшою територіальну громаду міста ІРПЕНЯ (Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського). Сьогоднішній порядок виділення землі сприяє збагаченню чиновників!

- невідкладно буде запроваджено програму будівництва соціального житла для мешканців міста;

- буде негайно розпочато безкомпромісне очищення міста від злочинності, насамперед наркоторгівлі.

ІІ.Генеральний план міста обласного значення ІРПЕНЯ (Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського) назавжди зупинить практику бездумної хаотичної забудови та знищення лісових масивів.

Будуть чітко визначені:

- заповідні, рекреаційні території;

- території розвитку курортної інфраструктури;

- території для зон відпочинку і розваг;

- місця для будівництва спортивних комплексів, спортзалів, басейнів;

- місця для будівництва об’єктів соціально-культурного призначення;

- місця для розвитку альтернативного енергопостачання міста;

- території для будівництва бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів;

- території під перспективний розвиток інфраструктури міста – доріг, транспортних розв’язок, мостів та автомобільних тунелів під залізницею, комунального господарства (систем водопостачання та водовідведення, тепломереж, очисних споруд, споруд сміттєпереробки);

- система забезпечення жителів ІРПЕНЯ (Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського) якісною питною водою;

- місця для будівництва торгівельно-розважальних комплексів;

- території для розвитку промислових підприємств та технопарків;

- території для розвитку студентських містечок;

- території для здійснення будівництва багатоквартирних висотних житлових будинків;

- території для здійснення індивідуального житлового будівництва;

- і т.д.

Кожен клаптик території міста отримає чітко визначене цільове призначення, змінити яке без загальноміського референдуму буде неможливо!

ІІІ. Стратегічний план розвитку ІРПЕНЯ (Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського) чітко окреслить напрямки та шляхи розвитку міста на найближчі 10 років. Розроблений консолідованими зусиллями влади, науки, промислових підприємств, бізнесу, партій та громадських організацій, Стратегічний план отримає підтримку громади і стане головним документом, за яким місто буде розвиватися незалежно від того, хто буде при владі.

Стратегічним планом з урахуванням вимог Генерального плану буде визначено:

- цілі, пріоритети, напрямки та способи розвитку усіх сфер життєдіяльності міста;

- найперспективніші сектори (галузі) для бізнесу та інвестицій;

- головні напрямки бюджетної підтримки;

- усі найважливіші проблеми розвитку з метою консолідації зусиль громади на їх вирішення.

ІV. Проведення земельних аукціонів. Вільні земельні ділянки, які, згідно зi схваленим на загально- ІРПІНСЬКОМУ (Ірпінь, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське) референдумі Генеральним планом міста, отримають статус земель комерційного призначення (під будівництво супермаркетів, розважальних закладів, готелів, АЗС, кафе, ресторанів, будівництво офісів та житла на продаж тощо) будуть відчужуватись лише через відкриті публічні земельні аукціони, а виручені від земельних аукціонів кошти будуть вкладатися у перспективний розвиток міста та будівництво соціального житла. За останні роки у місті ІРПЕНІ (Ірпені, Ворзелі, Гостомелі, Коцюбинському) «за так» роздано іногороднім жителям сотні гектарів земель і лісу. Якби були проведені земельні аукціони – місто могло б збудувати СОТНІ (!) об єктів, співмірних із багатостраждальною Ірпінською міською поліклінікою!

Як законодавець із одинадцятирічним стажем (народний депутат України трьох скликань від Ірпінського та Києво-Святошинського виборчого округу) та єдиний в Україні держслужбовець, який проводив земельні аукціони (на посаді голови Київської обласної державної адміністрації) заявляю: жодних додаткових Законів для того, щоб у місті ІРПЕНІ (Ірпені, Ворзелі, Гостомелі, Коцюбинському) проводити земельні аукціони, НЕ ПОТРІБНО! Це вигадка тих, хто і далі хоче розкрадати міські землі!

V. Будівництво соціального житла. Кожен вчитель, лікар, працівник культури, соціальний працівник, який згідно із чинним житловим законодавством потребує покращення житлових умов, отримає соціальне житло. Для залучення до роботи в бюджетній сфері міста молодих спеціалістів буде збудований достатній житловий фонд службового житла. Для черговиків, які виявлять бажання прискорити отримання житла, буде запропонована програма дольової участі у будівництві житла (50:50). Місто виступить партнером черговиків при отриманні кредитів банків під житлове будівництво за програмою 50:50.

Кошти під здійснення широкомасштабної програми будівництва соціального житла надійдуть від проведення земельних аукціонів.

VІ. Буде здійснена Програма будівництва об’єктів соціально-культурної інфраструктури: дитсадків, спортивно-оздоровчих закладів, книгарень, бібліотек тощо.
Кошти під здійснення програми надійдуть від проведення земельних аукціонів.

VІІ. Буде здійснена Програма будівництва та відновлення об’єктів санаторно-курортної та туристичної інфраструктури. Перетворення ІРПЕНЯ (Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського) на місто-курорт стане одним із головних пріоритетів міської влади!

VІІІ. Всі міські, селищні та шкільні бібліотеки будуть укомплектовані найостаннішими виданнями книг та забезпечені обладнанням для створення та прочитання широкої бази електронних книг, підручників, посібників, довідників.

IX. Буде реалізована Програма матеріально-технічного забезпечення та матеріальної підтримки боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

Програма передбачатиме належну підтримку як судам, прокуратурі, міліції, так і працівникам цих органів, включаючи надання працівникам службових автомобілів.

Головним джерелом для фінансування цієї Програми стане повернення місту незаконно розданих земель і майна територіальної громади.

X. Буде реалізована Програма підтримки та розвитку промислового виробництва. Підприємства міста отримають дієву допомогу від міської влади в модернізації виробництва та створенні нових робочих місць.

ХI. Буде реалізована Програма підтримки бізнес-активності. Будуть створені бізнес-інкубатори в Ірпені, Ворзелі, Гостомелі, Коцюбинському, де кожний, хто захоче розпочати власну справу, зможе отримати юридичну адресу, робоче місце, телефон, кваліфіковану допомогу юриста та бухгалтера.

Юридична реєстрація нового бізнесу буде здійснюватись за принципом єдиного вікна протягом однієї години.

ХІI. Буде реалізована Програма підтримки соціально-вразливих верств населення. Отримають належну матеріальну допомогу від міста пенсіонери, люди з обмеженими фізичними можливостями, діти, що втратили батьків.

ХІII. Буде реалізована Програма розвитку фізкультури і спорту, яка передбачатиме будівництво і відновлення спортивних майданчиків, спортивних залів, стадіонів, басейнів, підтримку і заохочення спортсменів і спортивних команд.

XIV. Буде реалізована Програма професійної орієнтації, професійної підготовки та працевлаштування випускників шкіл.

XV. Буде реалізована Програма гарантування екологічної безпеки та охорони довкілля.

XVI. Буде реалізована Програма енергозбереження та розвитку альтернативних джерел енергозабезпечення.

ВСІ ПРОГРАМИ БУДУТЬ ПОПЕРЕДНЬО ОБГОВОРЮВАТИСЯ З ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ СЕЛИЩ ВОРЗЕЛЬ, ГОСТОМЕЛЬ, КОЦЮБИНСЬКЕ. ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ВРАХУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ СЕЛИЩ ПРОГРАМИ БУДУТЬ ОБГОВОРЮВАТИСЬ ТА ЗАТВЕРДЖУВАТИСЬ ЯК ЗАГАЛЬНОМІСЬКІ ПРОГРАМИ МІСТА ОБЛАСНОГО ЗНАЧЕННЯ ІРПІНЬ.

ІРПІНЬ (Ірпінь, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське) буде перетворений у місто високої якості життя, розвинутої інфраструктури, конкурентоспроможної промисловості, в якому будуть гармонійно поєднані рекреаційні території та умови для виробництва, ведення успішного бізнесу, роботи, навчання, лікування, оздоровлення та відпочинку!

Уже через чотири роки місто обласного значення ІРПНЬ (Ірпінь, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське) увійде ДО ПЕРШОЇ ДЕСЯТКИ КРАЩИХ МІСТ УКРАЇНИ.



Народився 19 березня 1961 року в с. Рудники Снятинського району Івано – Франківської області в сім’ї репресованих.

Освіта.

1) інженер-механік з виробництва літальних апаратів, закінчив Харківський авіаційний інститут в 1984 році;

2) магістр державного управління, закінчив Інститут( зараз Академія ) державного управління та самоврядування при Кабінеті міністрів України в 1993 році;

3) юрист, закінчив Національну юридичну академію ім. Я Мудрого в 1999 році;

4) закінчив 6 курсів економічного факультету Київського Державного Університету ім.Т.Г. Шевченка.

Професійна діяльність.

З 1984 до 1990 р.р. працював на Жулянському машинобудівному заводі (зараз – Вишнівський завод авіації і ракетобудування) інженером-конструктором та майстром. У 1990 р. працював інженером-економістом в кооперативі «Теплотехніка».

З 1990 до 1992 р.р. працював начальником планово-економічного відділу Київського експериментального виробничо-рекламного комбінату.

З 1992 до 1993 р.р. працював завідувачем сектором у Києво-Святошинській райдержадміністрації.

З 1993 до 1994 р.р. працював головним спеціалістом відділу з питань власності та підприємництва Кабінету міністрів України.

З 1994 до 1998 р.р. – народний депутат України ІІ скликання від Києво-Святошинського виборчого округу, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності.

З 1998 до 2002 р.р. народний депутат України ІІІ скликання від Ірпінсько-Києво-Святошинського виборчого округу, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

З 2002 до 2005 р.р. народний депутат України ІV скликання від Ірпінсько-Києво-Святошинського виборчого округу , член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

З лютого 2005 року до травня 2006 року працював головою Київської обласної державної адміністрації. У травні 2006 року безпідставно звільнений з посади. Постановою суду від 16 червня 2006 року Указ Президента про звільнення скасований і Президента зобов’язано поновити Жовтяка Є.Д. на роботі. Рішення суду вступило в силу, але не виконано.

За час роботи головою Київської обласної державної адміністрації область за показниками соціально-економічного розвитку піднялася з 9-го на 1-ше місце серед областей України (сьогодні Київська область перебуває на 22 місці!).


Жовтяк Євген Дмитрович, кандидат на посаду Ірпінського міського голови. Персональний сайт.

суботу, 25 вересня 2010 р.

Продовження інтерв’ю з головою Київської обласної організації партії “За Україну!” Євгеном Жовтяком.

Євгене Дмитровичу, в першій частині нашого інтерв’ю Ви говорили про те, що внаслідок дії виборчого закону, який передбачає вибори за закритими виборчими списками місцеві ради фактично перетворилися на організовані злочинні угрупування, які цікавляться тільки розподілом у своїх приватних інтересах майна, землі і бюджету територіальних громад. Але ж Ви були народним депутатом України, коли приймався такий виборчий закон. Отже, несете відповідальність за наслідки…

Жовтяк Євген Дмитрович: Я не тільки передбачав саме такі наслідки виборів за закритими виборчими списками партій і застерігав від прийняття такого виборчого закону своїх колег по парламенту, але й вніс до Верховної Ради України альтернативний проект Виборчого Кодексу, за яким не партійні боси, а виборці формували б остаточний список депутатів як місцевих рад, так і Верховної Ради України. На жаль, моя пропозиція не була підтримана більшістю Верховної Ради… Той закон, який прийняла Верховна Рада, вважався панацеєю від купівлі мажоритарних виборчих округів «за продуктові набори для малозабезпечених виборців”. І така купівля справді була масовим явищем.

Але ж Ви тричі вигравали на одному і тому ж мажоритарному виборчому виборчому окрузі, не роздаючи пайків…

Жовтяк Євген Дмитрович: Ваша правда. Але правда також і в тому, що з кожними виборами виборчих округів, що голосували за програму і особистість кандидата у депутати, а не за продпайки чи гроші, ставало все менше. Все більше до Верховної Ради проходило мажоритарників, які ніколи, ні до виборів, ні після виборів жодного разу не були на ”своєму” окрузі. Просто передали туди мішок грошей, натомість отримавши ”вираз народної довіри” у вигляді депутатського мандата.

Мені просто повезло із виборцями – жоден з таких покупців мандатів не ризикнув приїхати зі своїм мішком грошей на Ірпінсько-Києво-Святошинський виборчий округ і спробувати собі їх купити. Більше того, за три скликання я не записав у свою виборчу програму кандидата у народні депутати жодної обіцянки вирішити якусь місцеву проблему , бо це не входить до повноважень народного депутата. І я вдячний своїм виборцям за розуміння того, які питання входять до компетенції народного депутата, а які – до компетенції міського голови чи голови райдержадміністрації.

То Ви й не займалися проблемами своїх виборців?

Жовтяк Євген Дмитрович: Навпаки. Жоден народний депутат не провів більше особистих прийомів виборців і не вирішив більше питань ніж я. Правда, багато проблем, з якими приходили люди, але вирішення яких є виключною компетенцією міських і сільських голів, так і не були ними вирішені. На жаль, народний депутат не має повноважень поміняти некомпетентного міського голову на компетентного. Це можуть зробити лише самі виборці на чергових, або позачергових виборах. Але я, як народний депутат, займався не лише проблемами окремих виборців, але й питаннями всієї спільноти. Наприклад, весною 1998 року, я, будучи заступником голови бюджетного комітету Верховної Ради України, подав, розроблений мною, проект Закону України ”Про бюджетну систему України”. Запропонована мною в цьому законопроекті концепція бюджетної реформи лягла в основу Бюджетного Кодексу, розробленого бюджетним комітетом. В рік, коли Бюджетний Кодекс вступив у силу, бюджети Ірпеня і Києво-Святошинського виросли на 30% і всі подальші роки вже не зменшувалися. Це конкретні десятки мільйонів гривень, які я, народний депутат України Євген Жовтяк приніс своїм виборцям. Це документальний факт, який можуть первірити всі бажаючі. Якщо виборці Ірпеня чи Києво-Святошинського району цього радикального збільшення бюджету не відчули у вигляді покращення тих послуг, які повинна їм надавати міська чи районна влада, це є підставою задуматися про компетентність тодішнього керівництва міста чи району. А за одне і перевірити, чи не балотуються вони кудись знову.

Інший приклад. Ви знайдете не багато депутатів, які добивалися того, щоб щороку у Державному Бюджеті України на об’єкти на їхньому виборчому окрузі за їхньою пропозицією виділялося десь мільйон гривень. Зокрема, це школи в Києво-Святошинському районі та поліклініка в Ірпені. Сьогодні один дрібний шахрай в Ірпені розказує, що поліклініка на 90% збудована завдяки йому і називає різні міфічні прізвища посадовців, які ”давали” гроші на цю поліклініку. А істину легко перевірити. І вона полягає в тому, що з 1998 до 2005 року (час, коли я був народним депутатом від Ірпеня) з Державного Бюджету України на будівництво Ірпінської поліклініки не надходило інших коштів, окрім тих, які за моєю письмовою пропозицією затвердила Верховна Рада України. Всі ці роки проект бюджету, який надходив до Верховної Ради України від Кабінету міністрів України витрат на таке будівництво не пропонував. Отже, жоден чиновник не причетний до того, що такі витрати, після розгляду моїх пропозицій до проекту Державного бюджету України, там з’являлись і ставали Законом. Як ці кошти потім були використані місцевими шахраями хай ірпінчани судять самі. Фактом є лише те, що поліклініка не працює до цього часу. Хоча за ці роки у територіальної громади Ірпеня вкрадено сотні гектарів землі і лісу. Продаж лише одного гектара з аукціону дозволяв збудувати і обладнати ще одну таку поліклініку (А сто гектарів дали б громаді сто таких об’єктів!). Це до питання, чи треба громаді чесну і дієву владу.

Але для того, щоб місто розвивалося, треба, щоб влада не лише не крала, але й уміла щось робити.

А як ви ставитеся до ідеї винесення обласних установ з міста Києва і створення обласного центру на території Київської області? Серед міст-претендентів на те, щоб стати обласним центром називають і Ірпінь, від якого Вас двічі обирали народним депутатом України

Жовтяк Євген Дмитрович
: Обласний центр Київщині справді потрібний. Така необхідність випливає з положень Конституції України, яка чітко розмежовує Київ і Київську область дві різні адміністративно-територіальні одиниці. Перебування адміністративних органів однієї адмінтеродиниці на території іншої суперечить Конституції і створює багато непорозумінь. Та найголовнішим є те, що таке перебування створює ду4же багато незручностей для жителів Київщини. Адже різні організації і установи Київської області знаходяться в різних частинах міста – і на Оболоні, і на Куренівці, і на Лук’янівці, і на Хрещатику, і на Печерську, і на Подолі, і на лівому березі. Житель Київщини, якому треба за один день відвідати кілька обласних установ просто фізично не зможе цього зробити. Отже змушений буде не один день долати багатокілометрові відстані, щоб вирішити якісь питання. У 2005-2006 роках, коли я працював головою Київської облдержадміністрації, ми пов’язували вирішення питання створення обласного центру Київщини з будівництвом нової окружної дороги. За рік роботи ми зосередили в своїх руках ресурсів вартістю понад 20 мільярдів доларів. І чітко уявляли собі як ці ресурси області примножити. Отже у планах було і будівництво дороги. і мостів через Дніпро, і обласного центру в місці, яке було б найзручнішим для всіх жителів Київщини. Все робилося для того, щоб ці будівництва приносили бюджету Київщини нові доходи.

Для прикладу, нова окружна дорога мала пройти по місцях, де земля ще здебільшого перебувала у державній чи комунальній власності. Отже, продаж з аукціонів прилеглої до дороги землі під будівництво заправок, станцій технічного обслуговування автомобілів, підприємств, складів, придорожніх магазинів, ресторанів, готелів мав принести бюджету розвитку області чималі додаткові доходи. Після мого незаконного звільнення нове керівництво області під гучну рекламу про наміри будувати окружну дорогу роздало у приватні руки ці землі. І тепер держава має викуповувати ці приватні землі, щоб розпочати будівництво дороги. А це мільярди додаткових витрат для бюджету. А ми ж планували, що це будівництво принесе громаді області лише додаткові доходи.

На жаль, на сьогодні ресурси вартістю понад 20 мільярдів доларів розкрадені. Тому для Київської області і будівництво дороги і створення обласного центру на сьогодні є нереальним.

Що ж стосується Ірпеня, як міста-кандидата на те, щоб стати обласним центром, то як варіант, таку пропозицію можна розглядати. Але подібне рішення має ухвалюватися з широким громадським обговоренням і за результатами місцевого референдуму. Перенесенню обласних установ до Ірпеня має передувати повна реконструкція всієї інфраструктури міста (тут я маю на увазі місто обласного значення Ірпінь, до складу якого входять селища Ворзель, Гостомель, Коцюбинське) – заміна аварійних тепломереж та каналізації, забезпечення жителів якісною питною водою, капітальний ремонт існуючих і будівництво нових доріг, вирішення житлових проблем жителів міста, будівництво шкіл, лікарень, дитячих садків, тощо. Якщо така “плата” буде запропонована жителям міста, я думаю, що на референдумі вони мали б підтримати ідею стати обласним центром. Якщо ж на аварійну інфраструктуру міста будуть намагатися “повісити” десятки нових об’єктів, це може призвести до того, що додаткові незручності для жителів (частіші пориви трубопроводів, транспортні затори, перенагрузка шкіл, лікарень) будуть переважати безсумнівні плюси обласного центру (додаткові робочі місця, зростання доходів бюджету і т.п.).

А як Ви ставитесь до ідеї П. Мельника про позбавлення міста Буча статусу міста, позбавлення селищ Ворзель, Гостомель, Коцюбинське статусу селищ та включення їх до складу міста Ірпеня, як частини його території?

Жовтяк Євген Дмитрович: Я вважаю, що внісши такий проект до Верховної Ради України Петро Володимирович продемонстрував не лише своє зневажливе ставлення до громад Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського, а й повне незнання українського законодавства і Європейської Хартії місцевого самоврядування. Згідно з цивілізованими нормами, які гарантують права місцевого самоврядування, жоден чиновник чи депутат не має права вирішувати подібні питання за спиною територіальної громади. Маєш ідеї – іди до людей і пояснюй, яке покращення їхнього життя принесуть твої ідеї. І тільки після того, як на референдумі жителі Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля, Коцюбинського(кожна громада окремо!) підтримають твою ідею – маєш право вносити пропозицію до Верховної Ради чи Кабінету міністрів України.

І все таки, Євгене Дмитровичу, чому так погано працює влада і в центрі і на місцях? Вони що, зовсім не вміють працювати?

Жовтяк Євген Дмитрович: Навпаки, вони працюють наполегливо і дуже ефективно. Питання лише у спрямованості цієї роботи. А вона спрямована виключно на власні кишені. До влади, за рідкими винятками, на всіх рівнях прийшли пройдисвіти, які розглядають посаду чи депутатський мандат виключно як джерело особистого чи кланового збагачення. За останні роки майже вся земля і майно як загальнодержавної власності, так і власності територіальних громад перейшли у приватні руки, а до бюджетів від цих операцій нічого не потрапило. А що робиться з бюджетами. В останні роки правління Кучми “відкати” при закупівлі товарів робіт послуг за бюджетні гроші досягли 30-40 відсотків. Тобто, вибирався не той постачальник, чи виконавець робіт який запропонує найкращі товари, роботи, послуги за найнижчою ціною, а той, який незалежно від ціни, був готовий “принести в торбі” розпоряднику бюджетних коштів 30-40 відсотків від ціни товару ще до отримання плати з бюджету. Переміщення Київщини за один рік у 2005-2006 рр. з 9 на 1 місце серед областей України за показниками соціально-економічного розвитку при моєму керівництві ОДА завдячує в тому числі тому, що ми краще ніж інші області викорінювали явище “відкатів” з бюджетної сфери нашої області. У 2009 році уряд Юлії Тимошенко і БЮТівська більшість у місцевих радах Київщини довели розмір “відкатів” до 50 відсотків. Здавалося б далі нікуди! Але підприємці, яким доводилося звертатися до влади з пропозицією постачання товарів, робіт, послуг кажуть що сьогодні “відкати” злетіли до 70%. Це означає що лише 30% зароблених важкою працею українським народом і сплачених у вигляді податків коштів потрапляє їм назад у вигляді послуг, які надає їм держава та місцеве самоврядування, а 70% незаконно потрапляє до кишень чиновників, міських голів і депутатів.

А як побороти це явище?

Жовтяк Євген Дмитрович: Лишень обравши до влади чесних людей. Наші люди повинні нарешті зрозуміти, що людина, яка крала раніше вже ніколи не перестане красти. І не має значення, розпочинала вона красти з шапок чи з газових мільярдів. Їхня сутність однакова. Просто у них були різні стартові можливості.

Отже на виборах треба обирати не тих хто за крадені гроші виготовив найкращу рекламу, а тих, кого знаєте по їхніх добрих справах, зрештою, тих хто все життя прожив поряд з вами і ніколи не крав.

Ви справді вірите в те, що корупцію і казнокрадство можна подолати?


Жовтяк Євген Дмитрович: Я точно знаю, що корупцію і казнокрадство можна звести практично до нуля. Але не тими методами, що застосовуються сьогодні. Справа в тому, що існує такий парадокс – суспільство в цілому, як єдиний організм, корупцію однозначно засуджує. Але це суспільство складається з трьох видів індивідуумів: 1) тих, хто ніколи, за жодних обставин, навіть при найсприятливіших умовах, не вкраде і не візьме хабара; 2) тих, хто при сприятливих умовах візьме, але йому ще довго буде по-справжньому соромно; 3) тих, що візьмуть завжди, при найменшій можливості.
При цьому індивідууми з першої групи переконані, що більшість людей такі ж чесні, як і вони. Тому щиро дивуються – чому ті, що при владі, досі не здолали корупцію, замінивши окремих злісних корупціонерів на людей чесних.
Індивідууми з другої групи вважають, що соромно всім, хто краде або бере хабарі, отже боротися з цим явищем треба, широко висвітлюючи кожний факт казнокрадства чи корупції.
І, нарешті, індивідууми з третьої групи вважають, що крадуть і беруть хабарі всі – а перші та другі лише прикидаються чесними або сором’язливими.
На жаль, співвідношення цих трьох груп у сьогоднішній владі не на користь чесних чи сором’язливих. Адже, якщо хтось чесно каже, що він ніколи не брав, це ще не показник того, що він належить до групи чесних. Можливо, причина лише в тому, що не давали, або не було можливості. Існування цих груп – факт незаперечний.
А тепер скажіть, чи можна подолати корупцію в якомусь конкретному районі, якщо так збіглося, що голова адміністрації, голова суду і прокурор району є представниками третьої групи, а раніше не крали, бо не було можливості? Навіть, якщо всі інші жителі району, включно з начальниками міліції і служби безпеки, люди чесні? Отож…
Звідси висновок, що боротися з корупцією і казнокрадством, cпираючись на окремих індивідуумів, можна і треба, але подолати її лише такими методами неможливо. Треба опиратися на все суспільство, яке, як організм, засуджує це явище. Головний метод – введення прозорих процедур, які не допускають вибору для чиновника: або так, або так.
Якщо, для прикладу, у Земельному Кодексі буде можливість передавати землю під комерційне використання або через аукціон, або за красиві очі – аукціонів ніколи не буде. Прихильники аукціонів будуть просто витіснені із влади як чужорідне тіло. Моє незаконне звільнення – яскраве підтвердження цього.

За матеріалами - персонального сайту Жовтяка Євгена Дмитровича.

четвер, 9 вересня 2010 р.

ЄВГЕН ЖОВТЯК: “Більшість жителів Київщини поділяє наші погляди,але поки що голосує за олігархів“.

Євген Дмитрович у червні цього року Вас обрали головою Київської обласної організації політичної партії “За Україну!”. Чи буде ваша партія брати участь у місцевих виборах на Київщині у жовтні?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Мушу сказати, що недавно прийнятий Верховною Радою України і підписаний Президентом України Закон про місцеві вибори придуманий виключно для того, щоб усунути від виборчого процесу саме такі партії, як партія “За Україну!”. Після прийняття цього закону наша партія була штучно усунута від підготовки до виборів у 27 з 37 районів і міст обласного значення. Поправками до Закону від 30 серпня 2010 р. ця дискримінаційна норма із Закону вилучена. Але за час, що залишився, до виборів підготуватися належним чином вже неможливо. Такі шахрайські дії правлячої коаліції зробили їм (Партії Регіонів, Компартії, Народній партії України) суттєві стартові переваги на виборах. Та не дивлячись на нерівні умови щодо участі у виборчому процесі, наша партія все ж візьме участь у цих виборах.

Як Ви оцінюєте шанси партії “За Україну!” на місцевих виборах на Київщині?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Я переконаний, що більшість жителів Київщини поділяє наші погляди і підтримує ту життєву позицію, яку займають члени нашої партії в усіх принципових питаннях, які стосуються життя України, Київщини, районів, міст і сіл нашої області. Тому я переконаний, що партія “За Україну!” в перспективі матиме переконливу більшість в усіх місцевих радах Київщини.

Що ж стосується конкретних виборів 31 жовтня 2010 року, то ми як новостворена партія, на жаль, не встигнемо донести нашу програму до всіх виборців Київщини, а також, в силу недемократичних положень виборчого закону, не матимемо достатнього представництва у виборчих комісіях, щоб гарантувати, що наші голоси не будуть вкрадені владною коаліцією (партія регіонів, комуністи, блок Литвина) при підрахунку голосів. Адже, згідно з цим виборчим законом, ці три сили матимуть більшість в усіх територіальних виборчих комісіях.

Єдина мета таких нововведень виборчого закону – створення сприятливих умов для фальсифікацій при підрахунку голосів на користь правлячої коаліції.

Чому Ви кажете, що не встигнете донести програму партії до виборців?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Річ у тому, що партія “За Україну!” принципово відрізняється від інших зареєстрованих в Україні партій тим, що є об’єднанням людей, які сповідують певні політичні погляди на те, якою має бути наша держава, як має розвиватися місцеве самоврядування, як мають розвиватися регіони, в тому числі і Київщина.

Ми не “проект” якогось олігарха чи кримінального клану, які пограбували Україну і через свої кишенькові партії ведуть боротьбу за владу, щоб продовжувати грабіж. Ми об’єднання однодумців, які переймаються горем і стражданнями наших людей. І ми знаємо, як зробити життя українців кращим. У цьому наша сила, яка гарантує перемогу у майбутньому.

Але сьогодні в Україні панують виборчі технології олігархічних кланів, які вкладають мільярди у свою рекламу, яка з них, рейдерів, рекетирів і убивць, раз на п’ять років робить білих і пухнастих “меценатів”.

Та все ж партія “За Україну!” візьме участь у цих виборах, щоб запропонувати виборцям кращу долю, ніж життя під регіонально-бютівською коаліцією.

Чому Ви кажете про регіонально-бютівську коаліцію, адже Партія регіонів при владі, а БЮТ в опозиції?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Теоретично, десь у партійних газетах і в головах непоінформованих виборців “Батьківщина” і БЮТ, можливо, і в опозиції, але тільки не у владі на території Київської області! Нагадаю, що на виборах 2006 року БЮТ отримав більшість у Київській обласній раді, а також більшості районних та міських рад Київщини. Особливістю того списку БЮТ, за який так запально агітувала сама Юлія Володимирівна, було те, що він лише на третину складався із людей, яких умовно можна назвати ідейними БЮТівцями (членами партії “Батьківщина”) . На дві ж третини до цього списку за гроші були включені “бізнесмени” з явними кримінальними схильностями. За чотири роки, що минули відтоді, ця БЮТівська більшість у тісній співпраці з тодішнім губернатором В. Ульянченко розтягнули по приватних кишенях майже всю землю, ліси, майно та бюджет територіальної громади Київщини.

Всі чотири роки губернатор В. Ульянченко і БЮТівська більшість демонстрували повне взаєморозуміння, не дивлячись на відверту ворожнечу між В. Ющенком і Ю. Тимошенко.

Ця “плідна” співпраця призвела до закономірного результату – за чотири роки Київщина опустилася з 1-го на 22-ге місце серед областей України за показниками соціально-економічного розвитку!

Але, як тільки за результатами президентських виборів до керівництва Київщиною прийшов губернатор-регіонал, більшість БЮТівської фракції невідкладно утворила нову регіонально-БЮТівську більшість з тією ж метою, що і попередня чисто-БЮТівська більшість – безкоштовне (для бюджету) переведення землі, лісів і майна територіальної громади Київщини та бюджетних коштів у приватні кишені.

Але ж Юлія Володимирівна заявила про “нещадне оновлення” партійних кадрів…

ЄВГЕН ЖОВТЯК:
Це “оновлення” має доволі специфічний присмак – Ю. Тимошенко виганяє із партії тих, хто більше 10 років підтримував її. Натомість перевага при “оновленні” віддається “грошовим мішкам”.

А хіба список партії Регіонів буде кращий?

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Він буде таким самим. Адже “партії” Регіонів і “Батьківщина” (БЮТ) – сіамські близнюки, які один без одного не можуть ступити й кроку – коли один з них отримує владу, інший імітує опозицію. На 90% списки і однієї, і іншої “політсили” будуть складатися з “бізнес-партнерів”. Якщо власника якоїсь “фірми” ви побачите у списку Регіонів, шукайте його співвласника, виконавчого директора або родича у списку “Батьківщини”.

Великі “фірми” намагатимуться провести до обласної ради у списках різних партій більше половини депутатів. Звісно, тут не йдеться про легальний бізнес. Але якщо “бізнесмен” – відомий в якомусь регіоні рейдер, рекетир, горілчаний магнат і “експортер” повітря, чому б не спробувати? Адже за “експорт” повітря він отримав з Державного Бюджету України сотні мільйонів гривень незаконного “відшкодування податку на додану вартість”. Партійні списки коштують менше.

А яка ситуація у містах, адже там, особливо у містах обласного значення, вплив губернатора дещо менший?

ЄВГЕН ЖОВТЯК:
Якби насправді ці люди (депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови) думали про інтереси територіальної громади, яка їх обирала, то жоден губернатор не зміг би їм перешкодити працювати на благо людей. На жаль, коли всі прохідні місця в партійних списках “рейтингових” партій і блоків на виборах 2006 року були продані тим, хто був готовий заплатити більше, ми й отримали не ради, а фактично організовані злочинні угрупування. Сьогодні ж, напередодні чергових місцевих виборів, криміналітет з грішми знову зайняв чергу до партійних босів “рейтингових” партій. І ті знову їм не зможуть відмовити, адже це і є справжньою метою їхньої партійної активності. Різниця лише у тому, що місць у списках менше, ніж представників криміналітету, які “хочуть послужити народу”. Декому з них вдасться купивши лише висунення від партії на мажоритарку замість “теплого місця” у прохідній частині партійного списку. Тому перед виборами ми побачимо сплеск “благодійної” активності кандидатів-мажоритарників не лише у вигляді безкоштовних продуктових наборів, але й у вигляді відремонтованих під’їздів та дахів будинків, тротуарів, скверів, дитячих майданчиків…

А що в цьому поганого? Хай собі ремонтують. Хоч частину вкраденого повернуть громаді.

ЄВГЕН ЖОВТЯК: Це лише на перший погляд виглядає як благодійність. Насправді ще не було жодного випадку, щоб кандидат, який “потратився” під час виборів на “благодійність”, ставши депутатом, не “повісив” ці витрати на бюджет міста, району, області чи держави. В залежності від ради, до якої він балотувався. Але кошториси цих витрат в десятки разів перевищують реальну собівартість зробленого. Отже, насправді ці кандидати не витрачаються на виборчу кампанію, а заробляють на ній. Їхня сьогоднішня “благодійність” обернеться невідремонтованими дорогами, тепломережами, під’їздами, дахами, дитячими майданчиками у наступні 5 років їх депутатства.

Тому значно дешевше для громади обрати собі чесних депутатів з-поміж людей з доброю репутацією, ніж голосувати за рейдерів і рекетирів, які раптом стали “благодійниками”. Якщо більшість у радах отримають чесні кандидати – лише за рахунок того, що вони не дадуть розкрадати бюджет, всі дороги, будинки , дахи, дитячі майданчики будуть відремонтовані. Така можливість є як у бюджету Київської області, так і в бюджетах більшості міст і сіл Київщини. Потрібна лише одна умова – перестати красти.

Але ж усі посадовці в один голос твердять, що коштів у бюджетах ні на що не вистачає…

ЄВГЕН ЖОВТЯК:
А я й кажу, щоб коштів вистачало, треба перестати красти. А оскільки сьогоднішня влада є владою клептоманів, вони не зможуть перестати красти (ред.: клептоманія – психічне захворювання. Хворі на клептоманію отримують задоволення від заволодіння чужим майном. Для клептоманів важлива не кількість “здобутого” чужого майна, а те, щоб цей процес “здобування” не переривався).

Кошти ж насправді у буквальному сенсі лежать під ногами. Як приклад наведу те, що робилося мною як головою Київської обласної державної адміністрації, для наповнення обласного бюджету у 2005 – 2006 роках. Саме ці заходи призвели до того, що Київська область, яка за підсумками 2004 року була на 9 місці серед областей України за показниками соціально-економічного розвитку, у березні 2006 року вже була на 1 місці (за 14 місяців моєї роботи на посаді голови Київської обласної державної адміністрації!). Нагадаю, що за 4 роки після мого звільнення область скотилася на 22 місце!

За рахунок чого нам вдалося за рік так кардинально змінити ситуацію, що область із “середнячків” перемістилася на перше місце? Насамперед, ми проаналізували витрати, і з’ясували, що товари, роботи, послуги за бюджетні гроші закуповувались за суттєво завищеними цінами. Якщо за ті ж гроші закупити для лікарень більше ліків і проконтролювати, щоб вони потрапили до хворих, це не може не вплинути на показники охорони здоров’я, за якими Кабмін порівнює області.

Є дуже багато способів, як збільшити доходи міського, районного чи обласного бюджету. Деякі з них потребують значних зусиль і часу. А деякі лише однієї умови – щоб депутатська більшість рад, мери і голови державних адміністрацій не були клептоманами. Сьогодні у комунальній чи державній власності практично не залишилося землі. Особливо у районах і містах, що межують з Києвом. На багатьох ділянках уже зведені супермаркети, розважальні комплекси, склади і навіть виробничі підприємства. Але якщо ви поцікавитесь, чи отримали ці підприємства землю напряму від держави або міської (сільської) ради, то у більшості випадків з’ясується, що між владою і бізнесом був посередник. Як правило, земля виділялася не тим, хто мав гроші і бажання щось збудувати, а ”фірмі”, що зареєстрована на підставних осіб ( студентів, що за сто гривень дали ”покористуватися” своїм паспортом, бомжів, а то й померлих осіб). Коли я кажу про продаж з аукціонів землі, я маю на увазі землю під будівництво. Земля сільгоспризначення – тема іншої дискусії. Ввесь реальний бізнес, якому земля потрібна була для будівництва, влада поставила в умови, коли ні отримати у користування, ні придбати у власність від держави чи територіальної громади землю неможливо. Зате можна купити підставну фірму із землею! За ринковою ціною! То чому влада не хоче за цією ж ціною продавати з аукціонів землю справжнім підприємствам? А гроші спрямовувати до бюджету. І будувати дороги, тротуари, соціальне житло, реально забезпечувати безоплатну охорону здоров’я, освіту. Єдине пояснення цього явища – у владі на всіх рівнях і місцевому самоврядуванні бал правлять корупціонери. Адже Земельний Кодекс передбачає два способи переходу землі із державної (комунальної) власності у приватну – або продаж через земельний аукціон земельної ділянки з конкретним цільовим призначенням (будівництво заводу, супермаркету, аквапарку і т.п.), що визначене Генеральним планом розвитку міста, району, області, тому, хто заплатить до відповідного бюджету найвищу ціну , або виділення в довгострокову оренду з подальшим викупом за смішною ”оціночною” вартістю. Сьогоднішнім мерам, головам адміністрацій і депутатським більшостям до вподоби другий спосіб. Єдиний в Україні земельний аукціон, що коли-небудь був проведений районною чи обласною адміністрацією був проведений у грудні 2005 року, коли я очолював Київську ОДА. Ми готували до аукціонів землю, що була незаконно виділена попередньою адміністрацією, і поверталася нами у державну власність. Загалом це було понад 12 тисяч гектарів землі. Ринкова вартість цієї землі на той час перевищувала 20 мільярдів доларів. Сума більша, ніж позичила у Міжнародного Валютного Фонду у минулому році Ю. Тимошенко та домовився позичити у цьому році В. Янукович. Різниця в тому, що позики МВФ доведеться повертати з відсотками, а ці гроші лежали ”під ногами”.

Але вони “пролежали” недовго – сьогодні область залишилася практично без землі. Так ”попрацювали” БЮТівська більшість облради та губернатор В. Ульянченко. Наслідок їхньої роботи – 22 місце області і відсутність перспективи для розвитку. Якби ж ця земля (12 тисяч гектарів!) була виставлена на аукціони, а не віддана ”потрібним людям” ”за так”, область могла за ці гроші збудувати не лише нову кільцеву дорогу, але й здійснити всі життєво необхідні будівництва, такі, як кардіохірургічний центр, через відсутність якого в області помирають люди, яких можна було б не лише врятувати, але й повернути до активного життя. Я навів приклад лише із землею, щодо якої рішення продати чи ”віддати безкоштовно” залежало від губернатора і БЮТівської більшості в облраді. А тисячі гектарів, що віддані ”за красиві очі” БЮТівськими більшостями райрад та головами райдержадміністрацій! А сотні гектарів, що пішли ”наліво” в таких містах, як Ірпінь, Васильків та більшості міст і сіл, що розташовані поблизу столиці! Внаслідок того, що замість проведення земельних аукціонів землю роздавали безкоштовно, місцеві бюджети розвитку Київщини в сумі втратили близько трильйона гривень (сто мільярдів євро). Якби ці гроші надійшли до бюджетів і були з розумом витрачені, ми б не впізнали своєї області, наших міст і сіл! А так ці гроші потрапили до кишень і на закордонні рахунки мародерів, що пройшли до влади у списках ”білих і пухнастих”.

За матеріалами - персонального сайту Жовтяка Євгена Дмитровича.